Карти є однією з найпоширеніших розваг. В них грають вдома, в потязі, навіть на комп’ютері. З погляду мирянина, це звичайна собі невинна розважальна гра – «ми ж просто так, не на гроші граємо…» Ось так словом «просто» люди виправдовують найвідразливіші речі. В житті християнина немає таких понять як «просто так», все доцільно і цілком зрозуміло з погляду боротьби за людські душі між Богом і дияволом.

 

Карти – це богохульна гра. І не тільки тому, що вона азартна. Ця гра хулить головні християнські символи. Наприклад, слово «Трефи» («хреста») з ідиш перекладається як… (язик не повертається) «нечисть», «мерзота». Цим словом називають в картярській грі Хрест. Хулять в картярській грі і інші християнські символи. «Бубни» символізують цвяхи, котрими були пробиті пречисті руки і ноги Христа Спасителя, «піки» - це спис римського воїна Лонгіна, котрий пробив ребро Господа. Картярська масть «черви» хулить євангельську губку на тростині. А слово «козир» походить від взятого із Талмуда слово «кошер» (жертвоприношення). Тепер, знаючи це, картярі нехай задумуються, в якому жертвоприношенні вони беруть участь, коли в розпалі гри з розмаху вдаряють об стіл картою і кричать: «Козир!» - нібито висловлюючи в своєму серцю ту чорну радість, яка переповнювала серця боговбивць при вигляді того, як вбивають цвяхи в руки Спасителя… Таким чином, люди, які грають в карти, стають в один ряд із Кайяфою, книжниками і фарисеями…

Карти несуть в собі багато бід, недарма ж говорять: «Нечисть всіх мастей». Не випадково і те, що найпоширеніша гра в карти називається «в дурня». В дурнях залишаються всі учасники гри, а біси цьому тільки радіють… Ось чому гра в карти – це не безневинне проводження дозвілля, а молитва сатані. Скільки зла  спричинили карти людям, скільки людей закінчило життя самогубством, програвши все своє майно! Не випадково в злочинному середовищі програють в карти навіть своїх близьких: жінок, матерів… Відомий випадок, коли до церкви поступило прохання про відспівування однієї молодої людини, яка наклала на себе руки через те, що програла в карти свою матір і повинна була вбити її… Світова література вчить, що з картами завжди пов’язане одне тільки зло. В «Піковій дамі» Пушкін зобразив душевний стан героя, життя якого оточене чорною картярською містикою. А в творі Гоголя «Гравці» зображені люди, які сатаніють в захваті палкої картярської гри. Тим, у кого вдома є карти, потрібно якнайшвидше викинути їх геть, а квартиру окропити святою водою. А всім, хто коли-небудь грав в карти, - покаятися в цьому гріху.